Ще пару кроків. Тихо! Десь шумить вода в трубах.
     Вниз.
     Поверх, ще сходи.
     Ще одна. Ставати страшніше, але разом з тим і приємніше.
     На майданчику третього поверху, де жив багатій, що їздить на чорному джипі, яскраве світло.
     Так, це тобі не стара 40-ватна лампочка, це все 100, а то й 150 ватт! Темряви дядько боїться!
     Вперед!
     Позбавлена ​​захисного покриву напівтемряви, видна на світлу кожному, кому тільки прийде в голову глянути в дверне вічко, я безшумної блискавкою пролетіла весь майданчик і нижче-нижче, навшпиньках.
     На першому поверсі зупинилася, прислухалась